Берлінале: "Золотого ведмедя" отримала стрічка про ув'язнених

Джерело: Українська правда

Фото berlinale.de


"Золотого ведмедя" на цьогорічному Берлінському кінофестивалі здобула документальна драма "Цезар має померти". Брати-режисери Тавіані були дуже зворушені звісткою про перемогу. Італійські режисери є ветеранами галузі - їм обом понад 80 років.



Стрічку "Цезар повинен померти", дія в якій розгортається в римській в'язниці суворого режиму, знято у документальній манері: реальні ув'язнені ставлять драму Шекспіра "Юлій Цезар" і крізь систему Станіславського пізнають себе.

Кадр із кінофільму "Цезар має померти"

По суті цей фільм розмив кордони між документалістикою та художнім кіно. Як зізнався на прес-конференції Паоло Тавіані, йому та братові Вітторіо було важливо показати людське обличчя людини, "навіть засудженої за тяжкі злочини до довічного ув'язнення".

Паоло та Вітторіо Тавіані

Рішення журі, очолюваного британським режисером Майком Лі, не принесли несподіванок. "Цезар повинен померти" і "Барбара" від самого початку вважалися фаворитами.


"Золотого ведмедя" за досягнення в кіно отримала акторка Меріл Стріп, яка цього кіносезону буквально збирає нагороди за роль Маргарет Тетчер у фільмі "Залізна леді".

Меріл Стріп

"Cпеціальною згадкою" журі відзначило швейцарську режисерку Урсулу Майєр за фільм "Сестра". Він розповідає про дитинство хлопчика в одному з туристичних містечок Альп. А точніше - про втрачене дитинство та недоступні людський контакт та піклування. Авторам фільму в порядку винятку все ж таки дали статуетку "Срібного ведмедя".


Німецький режисер Кристіан Петцольд теж дістав "Срібного ведмедя" за свою стрічку "Барбара" з Ніною Госс у головній ролі. Драма, яка припала до душі критикам та публіці, розповідає історію східнонімецької лікарки, яку у 1980-х роках висилають до провінції як покарання за бажання виїхати з НДР.

Кадр із кінострічки "Барбара"

Ще одним фаворитом 62-го Берлінале стала угорська стрічка "Тільки вітер" режисера Бенса Флігауфа. У ній йдеться про расизм та насильство в Угорщині, спрямовані передусім проти ромів. Журі особливо відзначило режисерську оптичну майстерність, з якою знято фільм. Його удостоєно "Гран-прі" журі.

Кадр із фільму "Тільки вітер"

Найкращою операторською роботою визнано фільм "Країна білого оленя" режисера Ваня Чуананя з Китаю.
Найкращим актором, за версією журі, названо Міккеля Бое Фолсґаарда з Данії за його роль у політичному трилері з елементами історичного роману "Королева та придворний лікар". У фільмі йдеться про історію короля Кристіана VII, який хворів на шизофренію. Ця ж стрічка здобула "Срібного ведмедя" за найкращий сценарій.

Міккель Бое Фолсґаард

Найкращою акторкою стала 15-річна Рейчел Мванза з Конго. Вона не тільки уперше в житті побачила справжній сніг, але й була названа "найкращою акторкою" за її роль у стрічці "Повстала", що розповідає про дітей-солдатів в Африці.

Рейчел Мванза

Фільм, що викликав найбільший інтерес критиків - чорно-біле і наполовину німе "Табу" португальця Мігеля Гомеша, повне зрозумілих знавцям відсилань до світової кінокласики - отримав приз імені засновника "Берлінале" Альфреда Бауера "за відкриття нових перспектив в кінематографі".


Берлінський міжнародний кінофестиваль, відомий також як "Берлінале", вперше пройшов 6 червня 1951 року. Поряд з Канським і Венеціанським, він вважається однією із найбільш значних подій у світі кіно. В його програмі традиційно широко представлені некомерційні, новаторські та документальні картини.
Нагороди "Берлінале" присуджувалися Інгмару Бергману, Мікеланджело Антоніоні, Жану-Люку Годару, Клоду Шабролю та іншим.


До 1975 року СРСР в Берлінському кінофестивалі участі не брав. Першою представленою там картиною стали "Сто днів після дитинства" Сергія Соловйова.


За матеріалами Deutsche Welle, Бі-бі-сі.
Фото berlinale.de